«Нам потрібні обмеження швидкості та атомні електростанції»

Time to read
less than
1 minute
Read so far

«Нам потрібні обмеження швидкості та атомні електростанції»

Mon, 05/30/2022 - 19:21
Posted in:
0 comments

Джерело: F.A.Z.

Фатіх Біроль очолює Міжнародне енергетичне агентство. В інтерв’ю він поділився ідеями подолання енергетичної кризи, які сподобаються далеко не всім німцям.

Пане Біроль, як ми вже знаємо, світ опинився у нафтогазовій кризі. Наскільки вона серйозна?

Це перша глобальна енергетична криза, і вона набагато серйозніша, ніж кризи 1970-х років. У той час трапилося дві нафтові кризи. Але зараз мова йде про більше. Росія була не тільки найбільшим у світі експортером нафти, але й найбільшим експортером газу та основним гравцем на ринку вугілля. Нам пощастило, що цього разу ми вже маємо готові альтернативи, наприклад, відновлювані джерела енергії та електромобілі.

Чи прискорить ця криза перехід на відновлювані джерела енергії?

Є гарний шанс, що країни використають цей переломний момент, щоб відійти від викопного палива і рухатися вперед із використанням «чистої» енергії: сонця, вітру, водню. Зараз я бачу величезний апетит до цього, але його також потрібно перетворити на реальні стратегії та інвестиції.

Німеччина, ймовірно, на деякий час залишить свої вугільні електростанції підключеними до мережі.

Буде кілька винятків на користь стабільності постачання електроенергії. Але я дуже сподіваюся, що це лише на короткий час, і що німці знайдуть конструктивні відповіді на проблемні питання – як і інші країни.

Тоді почнемо з короткострокового. Що може допомогти?

Усі європейські країни змушені вживати незвичайних заходів. Це літо буде важким для нафтового ринку, тому що на дорогах багато автомобілів, і потреба в нафті все зростає. Взимку почнуться труднощі з газом. Для полегшення ситуації з нафтою потрібні обмеження швидкості, дешевший громадський транспорт і дні без автомобілів.

Обмеження швидкості на німецьких автобанах заощадить стільки пального за один місяць, скільки решта світу з’їсть за десять хвилин. Чи може це справді створити полегшення для ринку нафти?

Звичайно. Йдеться не тільки про Німеччину. Усі країни мають знизити ліміт швидкості на дорогах, а термостати в будинках мають бути збиті на два градуси.

Що це дасть?

Якщо ЄС знизить температуру опалювання на два градуси, він заощадить стільки газу, скільки постачає газопровід «Північний потік-1».

Уряд Німеччини вже робить проїзд у потягах та автобусах дешевшим.

Відразу після того, як Росія вторглася в Україну, нам стало зрозумілим наближення енергетичної кризи. Тоді ми склали план із десяти пунктів, і ним скористалися багато урядів — Німеччини, Бельгії, Нідерландів.

Зараз зростає занепокоєння, що потяги будуть занадто переповнені.

Якщо потяги переповнюються, завжди можна зробити квиток трохи дорожчим. Але йдеться про те, щоб витягнути людей із приватного транспорту до громадського. Протягом наступних півроку нам не оминути незручностей, чи то в квартирах стане трохи холодніше, чи то їздити доведеться в повних потягах. Не забуваймо: в Україні гинуть тисячі людей.

Ви також виступаєте за ядерну енергетику.

Так.

У Німеччині досі працюють лише три АЕС. Чи можуть вони зробити вагомий внесок у подолання кризи?

Ми говорили й раніше: країнам, які мають АЕС, варто подумати про відстрочення їх зупинки. Бельгійський уряд дослухався і відклав поетапний вихід на десять років. Німеччина також може подумати про це. Це не вирішить проблеми, але може зробити свій внесок, якщо цього захочуть німці. Технічно це можливо. Я не думаю, що зараз потрібно будувати нову атомну електростанцію, це триватиме вічність. Але максимальна віддача від існуючих електростанцій може допомогти.

Ви детально придивляєтеся до політики Німеччини? Вона на правильному шляху?

Я багато років звертаю увагу на Німеччину. Я навчався у Відні, стежу за німецькою енергетичною політикою, зовнішньою політикою, оборонною політикою. І я вражений тим, як Німеччині вдалося змінити ситуацію у всіх цих сферах за короткий проміжок часу. Із цим я вітаю німецький уряд. Коли ситуація в Європі заспокоїться, їй і всім причетним доведеться самокритично проаналізувати німецьку енергетичну політику останніх десятиліть. Йдеться про надмірну залежність від Росії, яку уряд успадкував від своїх попередників. Виправити наслідки цих десятиліть неможливо відразу. Але вони роблять добрі кроки в правильному напрямку. Мене турбує лише те, що зараз приймаються рішення, які прив’яжуть німецьку енергетичну систему до використання викопного палива на багато років вперед.

Наприклад?

Зараз Німеччина будує термінали для рідкого газу. Якщо уряд виділить на 15 або 20 відсотків більше фінансування, потім вони також зможуть працювати на водні.

Чи потрібно буде більше часу на будівництво?

Ні, це просто трохи дорожче.

Деякі країни працюють над створенням картелю покупців нафти, хочуть обмежити ціни на нафту. Міністр економіки Німеччини підтримує цю ідею. На вашу думку, вона хороша?

Картелі зазвичай не є гарною ідеєю. Країни повинні докладати більше зусиль для зменшення споживання нафти, а не обмеження цін на неї.

Міністр фінансів США Джанет Еллен і деякі економісти пропонують ввести податок на російську нафту.

Це спроба зменшити поставки російської нафти. Якщо буде міжнародна угода щодо такого податку, він може мати гарний вплив. Йдеться не тільки про Європу та Сполучені Штати, більше країн має об’єднатися. Тоді податок може бути ефективним.

Ефективнішим за санкції?

Це не взаємовиключні методи. Я не думаю, що багато азіатських країн могли б відмовитися сьогодні від російської нафти. Якщо є бажання зменшити поставки російської нафти, потрібні інші шляхи.

Чи можуть санкції допомогти?

Давайте поглянемо. Припустимо, російську нафту більше не везуть в Європу, а везуть в Азію – це займає вже не чотири дні, а 40-50. Вона їде на кораблях, які переважно належать європейським та американським компаніям. І їм потрібна страховка, яка майже завжди йде від європейських страховиків.

Тоді російської нафти дійсно вже не було б на світовому ринку, і там відчувалась би нестача.

Ще була би якась кількість то тут, то там, але більша частина справді зникла б.

Нафтові компанії зараз отримують великі прибутки.

Останні кілька років нафтогазові компанії отримували в середньому 1,5 трильйона доларів на рік. Цього року ми прогнозуємо прибуток в 4 трильйони доларів.

Є ідея оподаткування цих прибутків.

В принципі, з грошима може статися три речі. По-перше, можливі інвестиції в нові нафтові та газові свердловини. Тоді компанії зможуть повернути гроші акціонерам. Вони в свою чергу зможуть використати гроші, щоб стимулювати енергетичний перехід – інвестувати їх у водень або в технології, які очищують повітря від CO2. Ми будемо уважно стежити за тим, що зараз відбувається – що говорять менеджери, а потім, що вони насправді роблять. У будь-якому випадку, було б несправедливо, якби компанії не ділилися своїми новоспеченими прибутками із суспільством і не використовували ці гроші належним чином. До речі, йдеться не лише про великі нафтові компанії.

Їх Німеччина все одно не змогла б оподаткувати. Про кого ще мова?

На Близькому Сході та в Африці багато країн заробляють гроші на цінах на нафту та газ. Якщо ці країни не використають гроші зараз, щоб зробити свою економіку менш залежною від нафти, гроші можуть стати пасткою для них. Вони могли б використати гроші для підготовки до наступної фази глобального енергетичного переходу.

Чи може Захід якось повпливати на це, наприклад, податками?

Ми не можемо змусити ці країни використовувати гроші тим чи іншим чином. Але безсумнівно одне: наближається ера економіки, заснованої на чистій енергії. Якщо ви інвестуєте в нафтове родовище сьогодні, перша нафта потече в 2040-х роках. Питання в тому, чи буде ще великий попит на неї, коли на дорогах з’явиться більше електромобілів. Ми очікуємо, що світовий попит на нафту досягне піку вже у 2025 році.