У нафтових гігантів проблеми зі скрапленим газом

Time to read
less than
1 minute
Read so far

У нафтових гігантів проблеми зі скрапленим газом

сб, 11/06/2021 - 20:36
Posted in:
0 comments

Державні корпорації виштовхують їх із великих проектів

Джерело: The economist


Острів Барроу, біля узбережжя Західної Австралії, неочевидне місце для пошуку того, що, за великої удачі зацікавить західні міжнародні нафтові компанії. Це природний заповідник, усіяний гніздами термітів. З тих пір, як близько 8000 років тому він був відірваний від материка, його місцеві види, включаючи золотих бандикутів і очкових кенгуру, жили вільно від хижаків. Деякі називають це австралійськими Галапагоськими островами. Тим не менш, клаптик острову також є місцем однієї з найбільших у світі розробок скрапленого природного газу (СПГ), яка в основному належить компаніям Chevron (47%), ExxonMobil (25%) і Royal Dutch Shell (25%).


Горгон, як називають місце розробки, має строкату історію. Його розробка і будівництво обійшлося в 54 мільярди доларів, що на 20 мільярдів доларів вище бюджету. Частково це пов’язано з тим, що вартість робочої сили та матеріалів різко зросла на фоні щедрих австралійських інвестицій у СПГ у розмірі 200 мільярдів доларів протягом останнього десятиліття. Щоб зберегти святість дикої природи острова, Chevron запровадив карантин, чимось схожий на ковідний. Після прибуття тисячі будівельників довелося оглянути в аеропорту на наявність випадкового насіння; перед відправкою бульдозери, екскаватори та вантажівки були продезінфіковані та упаковані в термоусадочну плівку. З моменту початку виробництва в 2016 році Горгон переслідували незаплановані простої у роботі. Податкові декларації свідчать про те, що родовище досі не отримало прибутку. А його нездатність до теперішнього часу секвестувати чотири п’ятих усього вуглекислого газу, що виробляється з його газових залежів, підірвала довіру до його екологічних принципів. Уловлювання вуглецю вважається надважливим для майбутнього усього сектору СПГ на острові Барроу та інших місцях видобутку. 


Незважаючи на все, проект символізує віру серед нафтодобувних компаній у те, що навіть у випадку пікового зростання попиту на нафту при світовому переході на більш чисте паливо, споживання СПГ продовжуватиме зростати протягом наступних десятиліть, особливо в Азії. Один лише Горгон сподівається виробляти та відвантажувати природний газ до середини 2050х років, щоб одного дня таки отримати значний прибуток. Різке зростання цін на СПГ в останні місяці на фоні сплеску попиту у Китаї лише укріпило ці надії. Але навіть якщо великі корпорації ще завзятіше беруться за паливо, вони стикаються з реальністю, у якій все важче отримати контрольні пакети нових великих проектів. І навіть ті, за які вони беруться, мають значні ризики. СПГ – це не що інше, як відносно безпечна ставка, якою її намагається представити нафтова промисловість.


Безпосередня проблема, з якою стикаються корпорації - це зміна балансу сил. Глибокі кишені та любов до ризику таких гігантів, як ExxonMobil, Shell і TotalEnergies, були основними для вирішення проблем будівництва заводів для скраплення газу в суворих місцях. Тепер національні передові компанії в Катарі та Росії, де є найперспективніші ресурси, кажуть, що можуть обходитися без них. Qatar Energy, газовий гігант, став керівником у розробці найбільшого в історії комплексу СПГ, збільшивши своє Північне родовище за 30 мільярдів доларів. Нафтовим корпораціям були віддані лише міноритарні пакети акцій у проекті, що в основному дає їм право продавати на ринок лише частину катарського газу, який, як очікується, вийде на ринок до середини десятиліття. Можливо китайські нафтові компанії також інвестуватимуть. Нафтові корпорації затиснені з усіх боків, каже Джайлз Фаррер з консалтингової компанії Wood Mackenzie.


Інші можливості перетворилися у суцільний кошмар. Конфлікт джихадистів на північно-східному узбережжі Мозамбіку тимчасово призупинив офшорний проект СПГ компанії Total вартістю 20 мільярдів доларів, як результат коспанія оголосила форс-мажор. Ніл Беверідж з інвестиційної компанії Bernstein жартує, що це «єдиний проект СПГ, який потрапив у форс-мажор ще до свого початку». З тієї ж причини плановий проект ExxonMobil вартістю 30 мільярдів доларів у Мозамбіку знаходиться під питанням. Компанія також на роки застрягла, намагаючись укласти угоду з урядом Папуа-Нової Гвінеї про розробку на 13 мільярдів доларів. Таким чином, американське узбережжя Мексиканської затоки є найбільш вірогідним місцем за межами Катару та російської Арктики для розробок та поставок СПГ у найближчі п’ять років. Але там оператори можуть отримати газ для зрідження від різних виробників по всій Америці, а також найняти інженерів вітчизняних будівельних компаній. 


У них ще є можливість побудувати деякі проекти. Але структурні зміни на ринку СПГ ставлять їх перед новими викликами . Як пояснює Аластер Сайм з банку Citi, протягом десятиліть компанії знижували ризик довгострокових інвестицій, укладаючи контракти терміном на 20 років з великими клієнтами, такими як японські комунальні підприємства. Однак зниження спотової ціни на СПГ у другій половині 2010-х років змусило задуматись. Покупці перейшли на короткострокові контракти (скажімо, на десять років) або на спотовий ринок.


Недавній стрибок спотових цін може знову вплинути на настрої. Тим не менш, деякі покупці відчувають  невизначеність щодо майбутнього природного газу через зростання відновлюваних джерел енергії, що призводить до небажання підписувати довгострокові контракти. Для нафтових компаній наслідком цього є те, що коротші контракти збільшують ризик інвестицій у проекти СПГ з довгою окупністю. Це додає впевненості у зосередженні на короткочасних проектах, аби зменшити небезпеку бути осторонь у результаті декарбонізації світової економіки.


Торгові місця


Вихід із кутку є. Великі нафтові компанії, зокрема європейські, від великих проектів розробок повертаються до торгівлі вантажами із паливом інших виробників. Це зменшує обсяг капіталу, який вони залучають у важкі активи та брудне паливо. Це також дає можливість виконувати свої обіцянки стати портфельними компаніями, які торгують усіма видами джерел енергії в епоху масової електрифікації. Але це інший бізнес. Поріг для входу значно нижче. З’являється конкуренція з боку таких торгових будинків, як Trafigura, Vitol, Gunvor і Glencore. А китайські компанії, такі як Sinopec, які минулого місяця уклали два довгострокові контракти з американським експортером Venture Global LNG, стають потенційними конкурентами.


Все це додає невизначеності. Великі інвестиції, складна інженерія та довготривала окупність проектів, таких як Горгон, вже давно зробили бізнес СПГ одним з тих, які швидко взлітають і деградують. В епоху короткострокових контрактів, серед усіх проблемних питань, пов’язаних зі зміною клімату, майбутнє може бути не менш нестабільним. Світ змінився з моменту початку Горгон. Для нафтових компаній велика ставка на острові Барроу незабаром може належати до минулої епохи.
 

Tags