Знижка на газ? Ні, дякуємо!

Time to read
less than
1 minute
Read so far

Знижка на газ? Ні, дякуємо!

пн, 10/17/2022 - 10:48
Posted in:
0 comments

Джерело: FAZ

Норвегія отримує рекордні прибутки як постачальник газу. Німеччина як дружня країна хотіла б отримати знижку. Проте більше шансів на узгодження має дещо інша пропозиція.

Норвегія має те, про що мріє Німеччина: надлишок енергії. Земля фіордів завжди була багата мінеральними ресурсами біля свого узбережжя. Зараз війна в Україні та припинення поставок російського газу до Європи примножують багатство країни десятикратно. Від зростання цін, яке змушує стогнати промисловість і приватні домогосподарства в Німеччині, дзвенить казна Норвегії.

Міністр фінансів щойно представив свій прогноз в Осло: цього року він очікує, що держава заробить від нафтогазового бізнесу еквівалент близько 120 мільярдів євро чистих. У чотири рази більше, ніж у 2021 році, і вдвічі більше, ніж у 2008 році, який був мірилом усіх досягнень досі. Наступного року має бути ще більше.

Цьому можна позаздрити. Роберт Габек, федеральний міністр економіки Німеччини від партії Зелених, нещодавно закликав до «солідарності для зниження цін на газ» і висміяв «космічні ціни», на яких «дружні країни» зараз заробляють статки. Це речення стосувалося Норвегії.

Країна також транспортує свій газ до Великої Британії, Бельгії та Нідерландів через трубопроводи на морському дні. Але жоден інший клієнт не купує стільки газу, скільки Німеччина. І навпаки, жоден інший постачальник газу не є таким важливим для Німеччини, як Норвегія, яка змінила старого номер один, Росію. Цього року скандинави збільшили обсяг поставок на добру третину і він тепер майже вдвічі перевищує наступного за величиною постачальника.

Немає сумніву, хто нужденний у цих конкретних відносинах і хто може грати м’язами. У Норвегії, як і в Німеччині, уряд очолюють соціал-демократи. У вересні канцлер Олаф Шольц спеціально відвідав Осло, щоб налагодити стосунки з однопартійцями з питань природного газу. Припущення про те, що зазвичай люб’язні норвежці могли б надати своїм лояльним клієнтам на півдні свого роду знижку на газ, виявилося хибним. Nein, takk. В перекладі: Ні, дякую.

Оббивання порогів в Осло

Ідея про те, що ЄС міг би встановити спільну максимальну ціну на закупівлю газу, також не знайшла схвалення в Норвегії. Деякі країни сподівалися на домовленість про таке обмеження ціни на газ на зустрічі європейських міністрів енергетики минулого тижня. Норвегія не є частиною ЄС, норвезький міністр приїхав на саміт як гість. До свого прибуття він назвав спроби обмеження ціни марними. Все склалося так, як воно мало: ніякої межі, лише декларація про намір краще координувати покупки, замість того щоб перебивати один одного і тим самим ще більше підвищувати ціну.

Чому заможні норвежці такі важкі на підйом? Відповідь, надана редакції F.A.Z. міністерством енергетики, досить односкладова: держава не сама продає газ, це роблять комерційні постачальники, які орієнтуються на ринкові ціни. Однак вони працюють із партнерами в Європі над спільним рішенням для зниження цін і безпеки постачання.

Це звучить туманно. Сіндре Кнутссон з консалтингової фірми Rystad Energy в Осло висловлюється конкретніше: «Довгострокові контракти з фіксованою ціною або ціновим діапазоном, узгодженими на період приблизно п’яти років, будуть в інтересах обох сторін. Це дасть компаніям-постачальникам безпеку планування. Вони ж натомість можуть надати знижку до високої поточної ринкової ціни».

Ця ідея повільно, але впевнено знаходить прихильників у Берліні. Поки що такі довгострокові контракти не зустрічають особливого схвалення, тому що федеральний уряд насправді сподівається швидко розширити вітрову та сонячну енергетику і таким чином стати менш залежним від природного газу. У гіршому випадку через чотири-п’ять років Німеччина застрягла б із великими обсягами замовленого газу.

Але затримки в розширенні використання відновлюваних джерел енергії та жахливі поточні ринкові ціни означають, що ця ідея викликає все менше супротиву, а модель багаторічних контрактів на поставки стає більш привабливою. За словами міністерства енергетики в Осло, вони хотіли б укласти угоди про поставки «блакитного» водню та зберігання вуглекислого газу у сховищах під морським дном – два престижних проекти норвезького уряду.

Розробка газового родовища це довго і дорого. Це ж стосується і будівництва трубопроводів. Норвежці досягли швидкого збільшення обсягів поставок, отримуючи менше нафти та більше газу з родовищ, а не за допомогою додаткових труб чи бурових платформ. Загалом же в цьому бізнесі має значення довгострокова перспектива. І тут стрілки спрямовані швидше донизу, а не догори.

Геологи підрахували, що протягом наступного десятиліття родовища в Північному морі спустошаться, а обсяги експорту впадуть. Більше газу на крайній півночі, в Баренцевому морі. Там, однак, умови несприятливі, а відстані величезні. Важко сказати, чи варте того відповідне фінансування, якщо розширення сонячної, вітрової та гідроенергетики прогресуватиме настільки, як зараз передбачається. Не кажучи вже про те, що Норвегія межує з Росією в Баренцевому регіоні. Раніше дві країни навіть хотіли співпрацювати над розробкою перспективного родовища природного газу. Обставини змінилися. Сьогодні амбітні інфраструктурні проекти в цьому регіоні, ймовірно, піддадуться особливому геополітичному ризику.

Те, що норвежці відмовляються від одностороннього зниження цін, як того хотіли б німці, енергетичний експерт Кнутссон виправдовує тверезим поглядом на ринок. «Зміняться лише отримувачі прибутку. Він перейде до інших постачальників, таких як Алжир. Або операторам окремих електростанцій, які отримують дешевий норвезький газ, але можуть продавати свою електроенергію за високими цінами».

Була б якась інша країна на місці Норвегії, дебати про знижку на газ, ймовірно, ніколи б не виникли. Де б ще хтось серйозно запропонував політикам притримувати мільярди від власного народу, щоб промисловості та приватним особам було легше деінде?

У Норвегії декому здалося, що спробувати варто. Зрештою, там вручають не тільки Нобелівську премію миру (що парадоксально, адже висока ціна на газ вигідна військовому агресору Путіну). Норвегія також має досвід вирішення питання про те, як можна економічно розважливо і морально виправдано використовувати родовища.

Багатство і порядність, вони поєднуються?

У відповідь на це з’явився найбільший у світі суверенний фонд добробуту, популярний засіб боротьби з корупцією та обміну багатствами з людьми. Щороку уряд перераховує на рахунок фонду роялті, дивіденди та спеціальні податки від офшорної промисловості, а також прибутки від своїх прямих інтересів у нафтових і газових свердловинах. Це запобіжний захід, щоб не допустити перегріву вітчизняної економіки; водночас це створює гарну подушку для майбутнього, коли в якийсь момент більше не буде нафти та газу для продажу.

Зараз у фонді знаходиться понад трильйон євро, близько 200 000 євро на кожного резидента, інвестованих в акції, облігації та нерухомість по всьому світу з дотриманням суворих етичних принципів. Фонд вилучає співпрацю з компаніями, які скоюють екологічні злочини або використовують дитячу працю.

Нинішня ситуація особливо приваблива для розпорядників державних активів. Висока ціна на газ означає великі гроші, які потрібно реінвестувати. Ціни на біржах впали. Тож тепер норвежці можуть дешево купувати акції. Коли одного разу ціни знову зростуть, вони отримають високі прибутки. Так було і після фінансової кризи 2008/2009 років.

У Норвегії також енергетична криза

Проте фонд не дає відповідей на всі моральні питання, які викликає нафтогазовий бізнес країни. Сировина, яку продає Норвегія, виділяє величезну кількість вуглекислого газу в інших місцях. Це загрозливий для клімату фактор, важливість якого норвежці довго замовчували. Адже вони виробляють власну електроенергію майже повністю з гідроенергії. Не дивлячись на цей факт, останнім часом почастішали заклики до швидкого виходу країни з нафтогазового бізнесу.

З іншого боку, офшорна індустрія стверджує, що ніде більше в світі стандарти захисту навколишнього середовища не є такими високими, як у Норвегії, тому країна – заради клімату – має бути останньою кому варто відмовитися від прибутків. Зараз морські стаціонарні платформи поступово підключаються до енергомережі підводними кабелями. Для роботи насосів і компресорів їм більше не потрібно спалювати власний газ, вони можуть використовувати гідроелектроенергію з материка.

Виглядає як докладання неабияких зусиль, щоб уникнути образу спекулянта в кліматичній кризі. Знижка на газ в свою чергу зняла б звинувачення, що країна наживається на війні.

Той факт, що шансів на її введення все ще немає, пов’язаний з особливою норвезькою проблемою. Країна експортує за кордон не тільки нафту і газ, а й гідроелектроенергію. Для цього були прокладені кабелі до Данії, Великої Британії, Нідерландів та Німеччини. Якщо вітрові турбіни в тих країнах простоюють, через кабелі тече електроенергія з Норвегії. Коли колеса обертаються, все навпаки.

Суть в тому, що Норвегія також заробляє на цьому бізнесі. Оператор електромережі Statnett повідомляє про профіцит у розмірі близько 1,8 мільярда євро за поточний рік. Однак для норвезьких споживачів електроенергії це виглядає інакше. Вони звикли до цін менше 10 центів за кіловат-годину. Багато хто обігрівається електроенергією і, отже, має високе споживання; зазвичай вони мають контракти на електроенергію зі змінними цінами, які базуються на обміні електроенергією. Крім того, тарифи відрізняються по регіонах. Зараз міжнародні кабелі викликають підвищення цін, особливо на густонаселеному півдні. Там у серпні кіловат-година тимчасово коштувала понад 60 центів, що в шість разів дорожче, ніж до початку війни в Україні. Виник такий бурхливий протест, що уряд вирішив значно субсидувати споживання електроенергії приватними домогосподарствами та компаніями до наступної весни.

«Ми повинні віддати принесені війною прибутки»

У цій ситуації було б внутрішнім харакірі надати знижку на експорт енергії до країн, які, на думку багатьох норвежців, частково відповідальні за їхні власні високі рахунки за електроенергію.

Докорів сумління через високі прибутки від газу небагато. У норвезькому парламенті лише Зелені поки що запропонували альтернативу кешінгу. Але навіть вони не думають насамперед про потреби Німеччини. Частину прибутку вони хочуть покласти у фонд реконструкції Східної Європи та України. «Війна принесе нам цього року додатковий прибуток, який у сто разів перевищує нашу допомогу Україні», — підрахував депутат Расмус Ганссон. «Ми повинні повернути ці прибутки від війни тим, хто найбільше постраждав від війни».

У Норвегії, на відміну від Німеччини, партія Зелених не входить до уряду. Проте, на виборах минулого року їх побільшало. Тепер Ганссон більше не єдиний депутат від Зелених у парламенті, а вже один із трьох.