«Путін мусить побачити, наскільки ефективна ця демократія»

Time to read
less than
1 minute
Read so far

«Путін мусить побачити, наскільки ефективна ця демократія»

нд, 12/04/2022 - 16:26
Posted in:
0 comments

Джерело: F.A.Z.

За словами федерального міністра економіки Роберта Габека, незважаючи на війну та енергетичну кризу, Німеччина утримує міцну позицію. В інтерв’ю він пояснює, як триватиме енергетичний перехід і чому 2023 рік буде «по-іншому складним».

Пане Габек, ваше Міністерство економіки досить слабко опалюється через економію енергії. Це тому ми зустрічаємося не там, а у вашому затишному і теплому кабінеті в Бундестазі?

Ми зібралися в Бундестазі, тому що я маю тут ділові зустрічі. Але ви праві: у Міністерстві досить прохолодно. В кабінетах максимальна температура 19 градусів, в коридорах немає опалення. Ми просто дотримуємося правил.

Рік тому ви сказали в інтерв'ю F.A.Z., що обличчя країни зміниться. Але того, що сталося, ви напевно не уявляли.

Я буквально мав на увазі, що нова інфраструктура змінює вигляд країни – лінії електропередач, вітрогенератори, сонячні батареї на дахах, зарядні станції для електрокарів. Ви можете побачити все, що ми робимо, ви можете доторкнутися до цього, і, звісно, про це також ведуться дискусії. Але так, якщо ви натякаєте на війну Путіна, припинення поставок газу, наслідки: я собі такого не уявляв.

Чи зможете ви працювати в такому темпі ще три роки?

Було б добре, якби ми не мусили завжди діяти в червоній зоні, тобто не завжди мали надзвичайно швидко реагувати на надзвичайні ситуації надзвичайними законами. Але якщо цього вимагатиме потреба, ми продовжуватимемо діяти так само послідовно і швидко. Путін повинен пересвідчитися, наскільки ефективна ця адміністрація, ця демократія. Ми збережемо країну міцною.

Великі зміни часто відбуваються під час кризи, коли рішення мусять прийматися швидко. Чи можливо мати більше зрушень навіть у спокійні часи?

Я не хочу погоджуватися з тезою «нам потрібні кризи, щоб ставати краще». Це означало б, що людина здатна навчатися лише за катастрофічних умов. Це не відповідає моєму образу людини. Але правда, що під час кризи можна і потрібно робити кроки вперед. Візьмемо прискорення планування будівництва LNG-терміналів: ми зберігаємо права інтелектуальної власності, але періоди реалізації скоротилися. І виконавці на всіх рівнях зробили це можливим, відповідали на дзвінки, коли виникала проблема, і вирішували її. Швидкість походить від готовності брати на себе відповідальність і бажання співпрацювати.

Чи пришвидшиться також заміна автомагістральних мостів?

Серед моїх знайомих позиція одностайна. Я як міністр енергетики повторюю: ми маємо перевезти, наприклад, нові вітряки, а для цього мені потрібні цілі мости на автомагістралях.

Цього року траєкторія вашого успіху нагадує американські гірки: спочатку Габек – велика зірка, після провалу податку на газ – невдаха. Чи здивувала вас швидка зміна суспільної думки?

Я мало звертав уваги що на те, що на інше.

Мені так не здається. 

Це дійсно правда. Шаблони дій, які я отримую, містять усілякі критерії – фінансові, юридичні, кліматичні. Ніде не сказано: наступним рішенням ви робите себе більш популярним чи менш популярним. Це не є основою моїх політичних дій.

Тоді скажіть зараз, з невеликою дистанцією в часі: що пішло не так із податком на споживання газу?

Що означає пішло не так? Що пішло не так, так це те, що Росія не постачала газ, і що потрібно було дати відповідь, щоб республіка не сповзла до дефіциту газу. Відповідь полягала в податку на споживання газу, і коли ми змогли дійти кращого рішення, в ньому відпала потреба.

Податок був спільним проектом коаліції, зрештою удар прийшовся на вас одного. Чи відчували ви себе розчарованим поведінкою канцлера та міністра фінансів?

Ні. (Пауза)

Ні?

Ні.

Влітку у нас була дискусія про відсутність газу, а восени обговорювали ціни на газ. Газ має спочатку подорожчати, потім подешевшати – хтось це розуміє?

Ви робите неправильне припущення, що податок був створений для підвищення ціни на газ. Ні, він був потрібен, щоб стабілізувати імпортерів газу і таким чином не допустити колапсу в постачанні газу. Це була болюча частина наших зусиль щодо забезпечення безпеки постачання. З весни ми працювали проти подорожчання енергоносіїв: скасували податок, який йшов  на спонсорування відновлюваних джерел енергії, збільшили субсидії на опалення, сплачували фіксовану ціну на енергоносії та зменшили ПДВ. При цьому важливою залишається економія. Комісії з цін на газ майже вдалося звести в коло: ми знижуємо ціну, але на більший рівень, ніж у 2021 році. Ви навіть можете потрапити в рахунок минулого року, якщо споживаєте на 30-40 відсотків менше газу – але це лише можливо якщо ви заощаджуєте.

Сьогодні індустрія перебуває в кращому стані, ніж багато хто побоювався на початку цього року.

Правильно, це свідчить про адаптивність нашої індустрії. Промисловість з початку року скоротила споживання газу приблизно на 25%, а виробництво впало лише на 1,4%. Звичайно, енергоємні галузі постраждали більше, ніж інші галузі, але це все одно свідчить про те, що підвищення ефективності можливе. Під тиском цін ми можемо надати ринкові відповіді. Не варто цьому радіти, тому що ситуація дуже важка. Але це показує, наскільки міцно стоїть Німеччина.

Невже такі люди, як керівник BASF Брудермюллер, дарма тривожилися?

Бити на сполох, щоб вказати на проблеми, необхідно. Інакше ми не знайдемо жодних рішень. Їх позиції не мають на меті призвести до бажання опустити руки. Але деяким людям, здається, просто подобається лаяти нашу країну та нашу галузь. Кожен, хто каже: Німеччина зараз буде деіндустріалізуватися, робить свої розрахунки не включаючи фактор сили німецької промисловості та рішучості федерального уряду.

Раніше цього року економісти заявили, що Німеччина може добре адаптуватися до припинення поставок російського газу. Оглядаючись назад, чи були вони праві?

Ми зробили б серйозну помилку, якби на початку цього року припинили постачання газу з Росії. Тоді сховища зараз не були б повними. Натомість ми використали час, написали необхідні закони, купили газ, заповнили сховища до країв, форсували будівництво LNG-терміналів і зараз обходимося без російського газу. Це правильно: динаміка ринку здатна впоратися зі складними ситуаціями швидше, ніж іноді здається. Якби ви хотіли все регулювати виключно авторитарною державою, то це не сталося б так швидко. Але результату досягнуто не без дій уряду.

Фотографією року став ваш візит до еміра Катару. Зараз вже є перший договір на постачання газу. Між тим ви коментували, що Чемпіонат світу з футболу в Катарі був божевільною ідеєю. Як це поєднується?

Подорож була правильною і необхідною. Ми залежні від різних постачальників також тому, що Німеччина роками не піклувалася про альтернативу. При цьому нам також доводиться мати справу з контроверсійними партнерами, і саме це ми робимо.

Контракт на постачання з Катаром починається в 2026 році і діє до 2041 року. Хіба це не занадто довго? В нас наче була мета до того часу стати кліматично нейтральними?

Ми хочемо стати кліматично нейтральними до 2045 року і, відповідно, передбачили в наших законах про СПГ, що термінали можуть працювати лише зі скрапленим природним газом до кінця 2043 року. Компанії можуть діяти в цих рамках. Це стосується і американської компанії, яка зараз підписала контракт з Катаром.

Олаф Шольц зазначив, що якщо ми відмовимося від вугілля в 2030 році, нам може знадобитися більше газу в короткостроковій перспективі.

У безвітряні дні перехідного періоду нам знадобиться газ для промисловості чи виробництва електроенергії. З іншого боку, більше теплових насосів і краща ізоляція для опалення допомагають нам використовувати менше газу.

А як щодо електроенергії, якщо Німеччина зараз електрифікується швидше, ніж планувалося?

Нам потрібно значно більше електроенергії.

Більше, ніж планувалося до війни Путіна?

Сьогодні ми споживаємо приблизно 560 терават годин на рік. У 2030 році ми очікуємо споживання близько 750 терават годин. Будуть додані теплові насоси, автомобілі будуть заряджатися електрикою, промисловість також використовуватиме електричну енергію. Попит на електроенергію величезний.

Чи не потрібні нам сховища і для цього також?

Так. Водень є обраним медіумом для зберігання номер один. Там, де достатньо відновлюваної енергії, нам потрібно будувати електролізери. Тоді нам знадобляться акумуляторно-електричні накопичувачі, більшість яких ми побачимо на вулицях: у вигляді автомобілів, які поглинають енергію, повертають її в мережу в потрібний момент і отримують за це гроші. Для цього також потрібні інтелектуальні вимірювальні прилади, які допомагають контролювати споживання. Цього року ми винесемо необхідний закон на відомче голосування. Таким чином ми створюємо умови для цифрових цінових сигналів на ринку. І третє – ГАЕС.

Після кліматичної конференції у вас все ще є надія, що ми впораємося з енергетичним переходом не лише в себе вдома, але й у глобальному масштабі?

Без надання захисту клімату ринкової вартості, це було б важко. Однак, якщо ринки налаштовані на кліматичну нейтральність, успіх можливий. Ринки — це сила мас. Політика не може замінити ринки, але без політики ринки не рухаються в правильному напрямку.

Отже, глобальна ціна CO2?

Або правильне інвестиційне середовище, правила та стимули, які роблять те саме. Наприклад, кліматичний клуб, який працює за єдиними стандартами. Закон США про скорочення інфляції також є хорошим знаком у цьому відношенні, хоча він створює проблеми в інших місцях. Американці спрямовують свій фінансово-політичний вогонь на вуглецево-нейтральну промисловість. Батареї, електролізери, сонячні батареї, вітряні турбіни: це зараз фінансується.

Як ви збираєтеся запобігти гонці субсидій і надмірно інвазивній промисловій політиці?

Розумною стратегічною промисловою політикою, яка мислить по-європейськи. Ми щойно запустили платформу Clean Tech Europe на рівні ЄС минулого тижня, базуючись на підготовчій роботі проведеній в Німеччині. Повідомлення чітке: Європа хоче стати місцем трансформаційних технологій.

Яку роль має відігравати Китай?

Китай є важливим торговим партнером, але ми також перебуваємо в системній конкуренції з автократичним режимом. І через однобічну увагу до Китаю в останні роки, навіть десятиліття, ми зробили себе вразливими. В інтересах наших компаній, в інтересах нашої економіки в цілому – позбутися односторонньої залежності. Звичайно, це буде трудомісткий процес, але він необхідний. І ми вже наполегливо над цим працюємо. Ми створюємо стимули для диверсифікації через інвестиційні гарантії. Ми зміцнюємо торгові відносини з іншими партнерами. Новий торговельний порядок денний, ратифікація CETA цього тижня є віхою. Ми знову здатні до проактивних дій в торговій політиці, це нам допоможе.

Пане Габек, наступний рік буде легшим чи складнішим?

Буде складним по-іншому. Цього року домінувало питання енергетичної безпеки, потім постало питання ціни. Вони не зникли. Але наступного року мова піде про промислову та конкурентну політику. Там є чим зайнятися.