«Єдиний спосіб вивести бізнес із Росії — це передати їй владу над підрозділами нашої компанії»

Time to read
less than
1 minute
Read so far

«Єдиний спосіб вивести бізнес із Росії — це передати їй владу над підрозділами нашої компанії»

пт, 11/18/2022 - 20:49
Posted in:
0 comments

Джерело: Handelsblatt

Маріо Мерен, голова найбільшого виробника нафти і газу в Німеччині, визнає помилки у відносинах з Росією - і пояснює, чому компанія Wintershall Dea досі веде бізнес із державою-терористом.

Більше, ніж будь-який інший менеджер, Маріо Мерен відчуває потребу виправдовуватися, коли мова йде про Росію. Очільник найбільшого виробника нафти і газу в Німеччині – компанії Wintershall Dea – роками плекав тісні особисті та ділові зв'язки з країною, яка з лютого веде загарбницьку війну в Україні.

Тепер це йому дорого обходиться. Wintershall Dea брала фінансову участь в обох трубопроводах Nord Stream і була змушена списати понад один мільярд євро. Але перш за все, компанія видобуває нафту і газ разом з «Газпромом» у Сибіру – і донині. Буквально нещодавно в ЗМІ з'явилися звинувачення в тому, що газовий конденсат Wintershall Dea витрачається на оснащення російських військ.

Тиск на боса Wintershall, якому варто поставити крапку у стосунках із російським бізнесом, величезний. Але чіткої заяви про вихід від Мерена все немає. В інтерв'ю він пояснює причини цього - і яку роль у прийнятті рішень відіграють федеральний уряд і мажоритарний акціонер Wintershall – компанія BASF.

Пане Мерен, Wintershall Dea бере участь у газовій промисловості Росії як жодна інша німецька компанія. Ви бойкотували всі запити на інтерв’ю з початку війни в Україні, з 24 лютого. Чому ви не наважувалися взяти слово?

Ця війна стала переломним моментом не тільки в російсько-європейських відносинах, а й для Wintershall Dea і мене особисто. Від себе та від імені компанії я зробив детальну заяву 24 лютого. Я чітко сказав, що засуджую цю війну. Ця війна є переломним моментом.

Wintershall Dea роками розвивала та поглиблювала тісні зв'язки з Росією. Ви розробили нові газові родовища в Сибіру, були бенефіціаром Північного потоку-1, а потім співфінансували Північний потік-2. Як ви можете виправдати ці дії сьогодні?

Ми скористалися можливостями, як могли, і зробили великий внесок у забезпечення процвітання німецької промисловості та суспільства протягом багатьох років. Наш обов’язок як постачальника газу та нафти – шукати джерела, щоб зробити газ доступним для європейського ринку за низькою ціною. У Німеччині, зокрема, була велика потреба в імпорті газу, оскільки Німеччина політично готова поступово відмовитися від ядерної енергії та виробництва електроенергії на вугіллі, а також не хоче розробляти власні родовища сланцевого газу. На той час ми діяли в цілях усунення прогалин в постачанні і це спрацювало.

Але зараз ми дійсно маємо прогалину, адже більше не отримуємо газу з Росії. Це показує, наскільки фатальною є наша залежність. Ви не відчуваєте себе винним у цьому нещасті?

З ретроспективного погляду, звичайно, варто зауважити, що ми з вами довго, навіть після 2014/2015 років, після анексії Криму, не усвідомлювали, наскільки небезпечні Росія і Путін. Навіть після анексії Криму я не вважав загарбницьку війну посеред Європи можливою. З сьогоднішньої точки зору це була помилка. Ми сильно недооцінили небезпеку путінської Росії.

У 2015 році ви навіть уклали велику бартерну угоду з «Газпромом», придбали нові родовища, а натомість віддали росіянам свої німецькі газосховища.

У 2015 році в широкому консенсусі з політиками ми вирішили, що Німеччина продовжить покладатися на імпорт енергоносіїв з Росії. Ми отримали загальну підтримку від німецького уряду для нашої діяльності в Росії.

Прошу, пане Мерен – бартер не був рішенням федерального уряду.

Звичайно, це було наше ділове рішення. Але ми реалізували його з прямого дозволу федерального уряду. Також ті газосховища, про які зараз усі говорять, у 2014/2015 роках не коштували нічого. Нам тоді довелося нав’язати «Газпрому» ці газосховища, тому що вони також не бачили бізнес-моделі з їх участю.

Але тепер ми бачимо, наскільки вони важливі. А сховища залишаються за Газпромом.

Якщо сховища для зберігання газу мають бути заповнені зі стратегічних міркувань, це можливо незалежно від того, хто є їх власником. Це можна регулювати або створенням аварійного резерву газу, або встановленням мінімальних рівнів заповнення газових сховищ, як зараз.

Рік тому ви захищали «Північний потік-2» — завжди з аргументом, що російська сторона має більший інтерес у ділових відносинах. І раптом поставки припинилися. Ви експерт, у вас є зв’язки з Росією. Хіба не можливо було обізнаніше консультувати політиків?

Це так, я вірив, що ми можемо спиратися на попередній досвід співпраці з Росією. І те, що раніше вважалося яскравим прикладом доброго економічного партнерства, існуватиме й надалі. Але тепер я знаю, це не так. Проте було б перебільшенням очікувати від нас, що ми краще за політиків маємо передбачити наближення загарбницької війни.

«Путін завдав невиправної шкоди своєму найважливішому експортному товару»

Але ви мали вже тоді помітити наслідки залежності від цього джерела поставок газу.

«Північний потік-2» мав лише створити новий транспортний маршрут. Клієнти самі вирішують, де і в кого купувати газ. І це правда: Росія вже понад 50 років дуже надійно постачала газ до Європи. Тепер Путін завдав невиправної шкоди газу, його найважливішому експортному продукту.

Але завжди були голоси, які попереджали саме про це.

Це правда. І всі ці голоси зараз, на жаль, виявилися праві. Ми ж припускали, що маємо взаємозалежність, яка перешкоджатиме такій поведінці Росії.

Судячи з усього, Росія не настільки залежна від газових доходів, як ми думали.

Я не вірю російській пропаганді. Я стверджую дуже чітко: російська економіка та люди дуже страждають від наслідків цієї війни та санкцій, від втрати доходів, від втечі багатьох кваліфікованих кадрів, які більше не хочуть працювати в Росії.

Як розвивається співпраця з вашими російськими діловими партнерами? Ви висловлюєте їм свою думку про війну?

В принципі, особистого спілкування взагалі немає. Востаннє я був у Росії на початку грудня 2021 року, на переговорах із «Газпромом» у Москві. Після початку війни ще було кілька телефонних дзвінків у перші кілька тижнів і місяців, але це вже не були відкриті телефонні дзвінки. Тоді все пішло як за сценарієм.

Я більше не спілкуюся з людьми, з якими у мене були тісні особисті стосунки протягом 16 років.

Ви тривалий час працювали в Москві, керували російським бізнесом. Наскільки війна впливає на вас особисто?

Для мене 24 лютого скінчився не один світ. Останні 16 років свого професійного життя я провів, будуючи мости між Німеччиною та Росією в енергетичному партнерстві. Я агітував за співпрацю міст, за студентські обміни, за культурний обмін, тому що я твердо переконаний, що якщо говорити один з одним, то можна уникнути конфліктів та вирішити їх.

«Wintershall Dea і наші спільні підприємства не забезпечують російську армію»

Незважаючи на ситуацію, Wintershall Dea все ще активна в Росії - і піддається жорсткій критиці. ZDF і «Spiegel» нещодавно звинуватили вас в опосередкованій підтримці російських військових через те, що військовому комплексу Росії постачається газовий конденсат. Це тяжке звинувачення.

Але вони помиляються. Wintershall Dea і наші спільні підприємства не забезпечують російську армію. І той зв'язок, на який натякають «Spiegel» і ZDF, між нашим видобутком конденсату в Західному Сибіру і жахливою смертю людей в Україні, я вважаю не просто надуманим, а більш ніж несправедливим. З усією повагою до журналістської роботи, яка виконує важливу функцію в нашій демократії і яка, звичайно, має критично ставитися до війни та усього з нею пов'язаного.

Чому ви взагалі піддаєтеся такій критиці? Просто закрийте свій російський бізнес.

Ми продовжуємо працювати в Росії з різних причин. Перш за все, після початку війни – також у координації з федеральним урядом – мета полягала в тому, щоб не робити нічого, що могло б дати російській стороні підстави припинити постачання газу до Німеччини.

Цей аргумент більше не валідний.

Так. Але єдиний спосіб вийти з Росії – це передати діяльність відповідних підрозділів компанії російській державі. Це ми також не вважаємо доцільним. Протягом багатьох років разом з нашими акціонерами ми будували активи в Росії.

Скільки вони коштують?

Вони варті мільярдів. У нас лежать ліквідні два мільярди євро в цьому бізнесі. Наші активи оцінюються приблизно в 2,5 мільярда євро. Ми маємо фідуціарний обов’язок перед нашими акціонерами і не можемо просто позбавитися нашої російської діяльності.

Ця війна обов’язково колись закінчиться. Чи сподіваєтеся ви потайки на новий старт у Росії?

Я не можу уявити, що Росія, як і Північна Корея, залишатиметься виключеною зі світового співтовариства протягом десятиліть. Але чи протримається така ситуація ще років п'ять, десять чи більше, сказати не беруся. На жаль, я не бачу швидкого завершення війни.

Одне можна сказати напевно: Wintershall Dea не повернеться до старих ділових відносин за президента Путіна. Вони вже давно зруйновані. З лютого ми не вивели жодних дивідендів з країни. З серпня діє указ президента, що ми можемо продавати свою діяльність тільки за погодженням з самим Путіним. І на основі іншого вересневого указу президента відбувається втручання в наші контракти на спільному підприємстві. Вартість спільного підприємства фактично нульова на час дії указу.

Чи плануєте ви вимагати компенсацію за це?

При кожному розгляді наших ділових відносин з «Газпромом» ми, природно, перевіряємо, чи можемо ми висувати претензії і в якому обсязі.

Для Wintershall Dea було б найкраще, якби російська держава вас експропріювала. Тоді вам платить за дефолт федеральний уряд через федеральні гарантії, чи не так? Ви позбудетеся поганої репутації і навіть отримаєте фінансову компенсацію.

Я б ніколи не дотримувався такої стратегії. Що ми зараз робимо в конкретних термінах: ми досліджуємо, як ми можемо юридично відокремити міжнародний бізнес, який у нас є, від російського. Коли розгляд завершиться, ми разом з нашими акціонерами обміркуємо, які подальші кроки ми можемо зробити.

Вихід на біржу наразі не є проблемою для Wintershall.

Ваш мажоритарний акціонер BASF остаточно вирішує, чи припиняєте ви бізнес із Росією?

Як мажоритарний акціонер, BASF буде невід’ємною частиною прийняття будь-яких рішень щодо майбутнього нашого російського бізнесу.

Війна в Україні зірвала ваші біржові плани. Чи можлива IPO (Первинна публічна пропозиція), поки Wintershall Dea знаходиться в Росії?

IPO, як ви бачите сьогодні, практично завжди можлива, і це питання ціни. Зрештою, це вирішувати акціонерам. Але спочатку ми маємо багато прояснити. Я не бачу можливості для IPO сьогодні та в найближчі шість місяців, і не в нинішній структурі.

І якщо ви вийдете на біржу в якийсь момент, яку історію ви розкажете інвесторам? Чому Wintershall Dea, яка втратила бізнес у Росії, має майбутнє?

Подобається нам це чи ні, світовий попит на нафту і газ не знижується. Водночас ми хочемо підтримати кліматичні цілі. Ми покладаємося на такі технології, як CCS, і працюємо з воднем. У нас там є хороший набір проектів. Вони актуальні, і з ними ми також досягнемо успіху.

Ви сказали, що Німеччина не може будувати довгострокових планів із російським газом. Чи може газ все ще відігравати важливу роль як проміжна технологія в енергетичному переході?

Я переконаний, що газ і надалі відіграватиме важливу роль у енергетичному переході як у Європі, так і в усьому світі. Однак загарбницька війна Росії та подальша поведінка Росії справді призвели до збільшення спалювання вугілля та нафти в усьому світі, що негативно вплинуло на клімат.

Зима 2022/2023 принаймні забезпечена?

Завдяки помірним температурам у жовтні та листопаді Німеччині не довелося брати значну кількість газу зі сховищ. Якщо зараз не стане надзвичайно холодно, а компанії та домогосподарства в Європі дотримаються заклику бути економними, тоді ми точно зможемо пережити цю зиму.

А наступного року?

Газ, який Росія досі надавала Європі, неможливо просто замінити. Це буде проблемою, особливо взимку 2023/2024 років. Цього року до липня Європа отримала 75 мільярдів кубометрів газу. Це приблизно половина того, що Європа імпортувала з Росії до війни. Ці 75 мільярдів кубометрів можуть бути недоступні Європі в наступному році.

Крім того, наші сховища тоді відносно спорожніють. Високі ціни та економія газу призводять до зниження промислової активності. Ці факти повинні викликати у нас занепокоєння щодо можливої деіндустріалізації Німеччини та конкурентоспроможності нашої країни.

Пане Мерен, дуже дякую за інтерв’ю.