Джерело: The Economist

Надії на "китайський" порятунок виглядають дедалі марнішими.

Коли у 2022 році російські високопосадовці припинили більшість поставок газу з країни до ЄС, вони вважали себе розумними. Ціни миттєво злетіли, дозволивши Росії заробити більше, незважаючи на менші обсяги експорту. Тим часом Європа, яка у 2021 році закупила 40% газу в Росії, підготувалася до інфляції та відключень. Проте два роки потому, через м’які зими та величезний імпорт зрідженого природного газу (СПГ) з Америки, газові баки Європи наповнені як ніколи. А «Газпром», російський державний газовий гігант, не може отримати жодних прибутків. 

Протягом цих двох років Росія намагалася перенаправити 180 мільярдів кубометрів газу, що становило 80% від загального експорту палива в 2021 році, який вона колись продавала в Європу. Країна не має еквівалента Північного потоку, газопроводу до Німеччини, який дозволяє транспортувати газ споживачам в інших країнах. Також не вистачає установок для охолодження палива до -160°C і спеціальних танкерів, необхідних для транспортування зрідженого газу. Донедавна це спричиняло лише невелике роздратування. У період з 2018 по 2023 рік лише 20% від загального внеску експорту вуглеводневого палива до російського бюджету надходило від газу, і, незважаючи на санкції, Росія продовжує продавати багато нафти за хорошою ціною. 

Але оскільки конфлікт розгортається, Кремлю потрібні гроші, щоб підтримувати свою військову машину. Високі ціни на нафту також не триватимуть вічно. Виробничі потужності світу перевищують глобальний попит; тільки скорочення виробництва постачальниками Перської затоки та союзниками, включаючи Росію, утримують ринки напруженими. Дефіцит коштів і обладнання гальмує зусилля Росії з розробки нових родовищ. Глобальний попит може ще більше впасти в найближчі роки. Міжнародне енергетичне агентство, офіційний прогнозист, очікує, що його пік досягне цього десятиліття, з огляду на те, що зелений перехід набирає обертів. Що цікаво, більшість прогнозистів в той же час застерігає, що попит на газ, у порівнянні - чистіше паливо, продовжить зростати. 

Для Росії все це робить важливим відновлення продажів газу. На жаль, експорт до Європи, який все ще становив половину 140 млрд кубометрів, експортованих країною минулого року, цього року знову скоротиться. Теоретично у Росії зараз є два варіанти: будівництво трубопроводів до інших країн або турбо-прискорення експорту скрапленого газу. 

Сибірський експрес 

Росія вже активно використовує «Силу Сибіру», газопровід, який з’єднує східні газові родовища, які ніколи не обслуговували Європу, з Китаєм. До 2025 року поставки через цей газопровід можуть досягти 38 млрд кубометрів порівняно з 10 млрд кубометрів у 2020 році; його продовження уможливить поставки ще 10 млрд кубометрів на рік до 2029 року. Але до справді переломного моменту може призвести «Сила Сибіру 2», запланована лінія газопроводу із заходу Росії до Китаю, через яку поставлятиметься 50 млрд кубометрів на рік до 2029 року. На той час, за прогнозами, попит Китаю досягне 600 млрд кубометрів , порівняно з 390 млрд кубометрів минулого року. Росія сподівається поставляти шосту частину цього. 

Проблема для Росії полягає в тому, що Китай не впевнений, чи справді хоче інвестувати в «Силу Сибіру 2». Одержимі енергетичною безпекою, його лідери вже давно прагнуть обмежити залежність від будь-якого окремого експортера палива. Переговори з Росією щодо проекту зайшли в глухий кут, залишаються розбіжності щодо важливих умов контракту, від фінансування до ціни на газ. 

Навіть якщо цей проект буде завершений, Росія може отримати погану угоду. Китай збереже контракти з іншими джерелами поставок газу, починаючи з Центральної Азії. Газпром же буде залежати від одного покупця. Сергєй Вакуленко, колишній керівник нафтової фірми, зауважує, що Китай може просто почекати до 2025-26 років, коли на ринок надійде величезна кількість нових поставок зрідженого газу з Америки та Катару, перш ніж нав’язувати собі жахливі умови. Міністерство економіки Росії вже прогнозує, що ціна експорту газу до Китаю становитиме в середньому 257 доларів за кубічний метр у 2027 році порівняно з 320 доларами для решти європейських клієнтів. 

Проект також несе в собі інші ризики. Щоб окупити свої інвестиції, «Газпром» мав би використовувати трубу на повному навантаженні щонайменше 20 років. В принципі, це досяжно. По мірі декарбонізації Китай має можливість скоротити споживання вугілля, найдешевшого та найбруднішого палива, і водночас використовувати газ. Але економічне відновлення може спонукати його ще більше нарощувати свої потужності з відновлюваних джерел енергії, і в цьому випадку він може відмовитися від газу раніше. Або стан його економіки може погіршитися в порівнянні з очікуваним, що змусить її повернутися до вугілля. 

Збільшення виробництва скрапленого газу — другий варіант для Росії — виглядає дещо безпечнішим. Паливо, що опинилося на кораблі, можна відправити куди завгодно. І російський СПГ може випередити СПГ з інших країн. Газ, який Росія постачає на свої головні термінали зрідження, дешевший, ніж будь-якого експортера, крім Катару, і зрідження добре працює на холоді. Росія прагне збільшити експорт зрідженого газу до 100 мільйонів тонн до 2030 року, що еквівалентно 138 мільярдам кубометрів газу, порівняно з 31 мільйоном минулого року. Вона прогнозує, що до 2030 року його частка на ринку досягне 20% проти 8% зараз. 

Це досить амбітно. Для нових заводів зі зрідженого газу та транспортних засобів потрібні західні товари, які через санкції стали недосяжними. Японські інвестори в Arctic СПГ 2, флагманський російський проект СПГ, вийшли з гри; Китайці попросили Америку відмовитися від санкцій, що навряд чи станеться. Щоб заповнити цю прогалину, Росія щедро обдаровує «Новатек», свою найбільшу СПГ-компанію, дарами та розробкою власних технологій. 

Для появи автаркічної газової промисловості потрібен час. Arctic lng 2, поставки якого спочатку планувалося розпочати в першому кварталі 2024 року, призупинили виробництво минулого місяця. Консалтингова компанія Rystad Energy очікує, що виробництво зрідженого газу в Росії досягне лише 40 мільйонів тонн до 2035 року — приблизно на 100 мільйонів менше від амбіцій Кремля. Знайти покупців буде важко. Енн-Софі Корбо з Колумбійського університету вважає, що Росії доведеться продавати біднішим країнам, пропонуючи щедрі контракти. 

Цей перелік труднощів означає, що Росія не зможе повернути велику частину прибутку, який вона колись отримувала від Європи. Оскільки зелений перехід триває, “синоптики” вважають, що золотий вік газу триватиме в кращому випадку пару десятиліть. Західні санкції та російські помилки не запобігають війні в Україні. Але вони завдають удару по майбутньому Росії як провідного постачальника енергії.