Джерело: Forbes

Протягом десятиліття світ отримував вигоду від дешевої енергії завдяки сланцям, які знизили витрати на енергію, і прискоренню глобалізації, яка зменшила витрати на робочу силу. Ці дві важливі тенденції, що набирали темпів паралельно, приховали високоризикові петлі зворотного зв’язку в глобальній фінансовій системі та породили багато шкідливих паттернів поведінки. Зокрема, у цей період уряди розпочали експерименти з монетарною та фіскальною політикою з незначними наслідками. Країни збільшували пропозицію грошей і нарощували витрати, але інфляційне похмілля так і не настало. Витрати стали ще більш спокусливими, оскільки політики тепер бачили спосіб дати виборцям усе, про що ті просили, з мінімальними наслідками, або принаймні недостатньо помітними на шкалі часу, яка очевидно вказувала б на них. Ці тенденції закріпилися навіть тоді, коли дешева енергія зникла, а глобалізація повернулася до протекціонізму, що призвело до зростання витрат. Як результат, світ зіткнувся з липкою інфляцією, і урядам незабаром доведеться вирішити, наскільки комфортно вони почуваються із просуванням недорогої енергії всіх типів, в той час як попит на енергію зростає. 

Збільшення потреб в енергії лише прискорюється, і це відбувається в той час, коли розвиток нафтових, газових, ядерних, сонячних та вітрових енерго-проектів сповільнюється або блокується з різних причин. Наразі спостерігається кілька структурних тенденцій, які, ймовірно, збільшують зростання попиту на енергію в розвинених країнах - цей чинник є відносно новим. Зокрема, ми відчуваємо прискорення попиту на електроенергію у сфері використання штучного інтелекту, ажіотаж на метали для енергетичного переходу та як клас активів, нееластичний попит з боку пенсіонерів та відновлення пропозиції житла в Північній Америці. Давайте швидко розглянемо кожен із цих аспектів. 

Зростання попиту на електроенергію за рахунок штучного інтелекту було розглянуто в перспективі, коли генеральний директор Arm повідомив, що центри обробки даних почнуть споживати до 25% електроенергії в Америці до 2030 року. ChatGPT використовує майже в десять разів більше електроенергії, ніж еквівалентна кількість пошуків Google , згідно з дослідженням IEA. Жодна з цих активностей не займає достатньо часу, щоб перенавантаження стало проблемою, проте ChatGPT, який зрештою використовується для сотень цілей (in-ear coach, співробітник, перекладач, гайд по музею тощо), створює проблему. Прискорення попиту на потужність AI призводить до циклу; чим більше енергії споживають інструменти, тим краще вони стають, тим більш поширеними вони стають, водночас постійно споживаючи більше енергії. 

Метали, тим часом, нещодавно пережили технічний прорив, досягнувши нових історичних максимумів у кількох валютах. Ця галузь утилізує підвищений попит як засіб накопичення вартості та затвердження своєї вирішальної ролі в енергетичному переході. Протягом наступних кількох десятиліть світ потребуватиме більше міді, срібла та інших матеріалів. За оцінками, їх видобуток споживає від 5% до 10% світової енергії. Здається дивним припускати, що ми можемо підвищити попит на метали без будь-яких побічних ефектів для глобальних витрат на енергоносії та ланцюгів постачання. Цілі країни нарощують електрифікацію, і хоча це уможливлює довгострокове, більш ефективне енергетичне майбутнє, насувається короткострокова криза, коли всі метали, необхідні для такої електрифікації, потрібно швидко видобувати й очищати. 

Пенсіонерів стає все більше, і вони виявляються нееластичними споживачами. За останні 50 років відсоток населення Сполучених Штатів, яке активно виходить на пенсію, майже подвоївся, сягнувши понад 17%. Ця група роками планує витратити, часто має дохід, індексований на інфляцію, і зосереджена на подорожах. Пенсіонери також все частіше складаються з бебі-бумерів, найбагатшого покоління. Вони складають дуже нееластичне джерело попиту на енергію, маючи вдосталь часу та грошей. У старості ти навряд чи станеш відкладати життя на потім, поки ще здоровий. Ця унікальна динаміка додатково створює більш довговічне джерело попиту, яке встановлюватиме нижню межу навіть у періоди економічної слабкості. 

США та Канада стикаються з дефіцитом недорогого житла. Консиліум економічних радників у США заявив, що кожен четвертий орендар платить половину свого доходу за оренду. Тим часом у Канаді показник доступності житла RBC (-0,5%) досяг найгіршого рівня за всю історію, а кількість канадських домогосподарств, які можуть дозволити собі житло відповідно до своїх доходів, вдвічі менша, ніж два десятиліття тому. Високі витрати на житло шкодять інноваціям, висмоктують продуктивний капітал з економіки та швидко збільшують нерівність (оскільки домогосподарства з нижчими доходами більше не можуть заощаджувати), але це також викликає злість виборців. З цієї причини політики обох країн на всіх рівнях починають реалізацію важливих планів щодо будівництва житла. Будівництво є одним із найважливіших чинників попиту на енергію, і кількість нових будинків, які пропонують такі країни, як Канада, має подвоїтися порівняно з рекордно високим показником для всіх будинків, коли-небудь побудованих у країні. Потрібно набагато більше енергії. 

Наведені вище тенденції, ймовірно, означають, що попит на енергію в розвинутих країнах почне зростати, в той час як раніше він стагнував. Це зробить інфляцію більш тривалою, ніж очікувалося, оскільки витрати на енергоносії впливають на все. Альтернативою є підвищення урядової підтримки енергетичних проектів. Необхідна реакція, оскільки наведені вище тенденції попиту на енергію - нові, і вони надовго.