Джерело: FAZ

Стефан Капферер очолює німецького мережевого оператора 50Hertz. В інтерв’ю F.A.Z. він пояснив, коли Німеччина зможе закрити свої вугільні електростанції – і що має зробити уряд для цього вже зараз. 

Пане Капферер, минулого тижня федеральний уряд погодив стратегію щодо електростанцій. Відповідно, газові електростанції з потужністю в 2,5 гігават х 4 незабаром будуть виставлені на тендер, щоб доповнювати відновлювані джерела енергії з 2030 року. З точки зору 50Hertz, це хід, якого всі чекали? 

Ця угода є центральним – і я думаю, що недооціненим – прагматичним рішенням цієї урядової коаліції. Не варто забувати, що два попередні уряди протягом восьми років ігнорували проблему передбачуваної відсутності резервних потужностей. У цьому не можна звинувачувати нинішню владу. Однак залишається багато важливих відкритих питань, зокрема: як ми гарантуємо, що електростанції дійсно обслуговуатимуть систему, тобто розташовані там, де вони нам потрібні? Не можна просто поставити 10 гігават десь у Німеччині, і все буде добре: ми повинні розумно розподілити ці електростанції. 

Німеччина поступово відмовилася від ядерної енергетики, а відмова від вугілля має бути перенесена з 2038 на 2030 рік. Чи не надто мало, додати 10 гігават електроенергії? 

Ми, оператори систем передачі, як-от Федеральне мережеве агентство та Європейська асоціація операторів систем передачі ENTSO-E, завжди казали, що нам потрібно до 20 гігават, щоб мати змогу поступово відмовитися від вугілля. На нашу думку, закон про комбіноване тепло та електроенергію, який необхідний для заміни централізованого опалення на вугіллі, призведе до збільшення потужності газових електростанцій на кілька гігават до 2030 року. За останні два роки ми також побачили, що споживання електроенергії не зростає настільки, як передбачалося раніше. 

Але це також пов’язано з промисловістю, яка скоротила виробництво, а тому споживає менше електроенергії. 

Так, на жаль. Але електрифікація транспорту просувається повільніше, ніж очікувалося. Запланованих 15 мільйонів електромобілів на дорогах Німеччини, ймовірно, не буде до 2030 року. Я також очікую підвищення ефективності, за допомогою чого можна заощадити витрати на електроенергію. 

На вашу думку, що має статися зараз і як швидко? 

Тепер Німеччина повинна швидко скоординувати правову базу для стратегії щодо електростанцій з Комісією ЄС і в ідеалі досягти угоди до кінця квітня. Далі маємо законодавчий процес у Німеччині, який має пройти швидко протягом літа. Бо ясно одне, перший пакет має бути виставлений на тендер пізньої осені. 

І тоді досить швидко підтягнуться газові електростанції? 

Це справді ключове питання. Наразі, наприклад, будівництвом зацікавлені великі оператори електростанцій. Вони знають, як працюють електростанції, мають локації з наявним підключенням до мережі та кваліфікованих працівників. Нинішній федеральний уряд постійно використовує потенціал прискорення, коли справа стосується розширення відновлюваних джерел енергії та мереж. Я налаштований оптимістично: це можна зробити і при будівництві газових електростанцій, якщо мати бажання. У цьому плані я вважаю, що будівництво газової електростанції протягом чотирьох років є доцільним. Але це також означає: має бути більше ніж один тендер на 2,5 гігават на рік, щоб 10 гігават стали доступні вчасно. 

Чи реалістично заплановане поетапний відхід від вугілля у 2030 році з огляду на такий тиск часу? 

Це означає, що вугілля на ринку більше не буде. У 2030 році в мережевому резерві у нас ще буде вугілля поза ринком. Ми повинні бути реалістами щодо цього. Але правда полягає в тому, що це не проблема, якщо електростанція, яка працює на кам’яному вугіллі, працюватиме 300 годин у 2030 році. Це не ті рівні викидів, які загрожують нашим кліматичним цілям. Енергетичний сектор в цілому був дуже успішним у декарбонізації. 

Комісія ЄС ще має схвалити тендери відповідно до закону про державну допомогу. Ви чекаєте перешкод із Брюсселя? 

Я також хотів би бачити прагматизм Брюсселя. Мені було б дивно, якби Комісія ЄС заявила, що тендери не є ринковим дизайном системи стимулювання. Наразі Комісія дотримувалася такої позиції: або Німеччина визнає, що має проблеми з безпекою поставок, тоді ми зможемо говорити про все, або вона виступить із стратегією декарбонізації. Можливо, Комісія ЄС також хотіла змусити федеральний уряд прийняти перше. 

Чи є у нас проблема безпеки постачання? 

Ні, постачання безпечне. Зараз ми маємо проблему не з кількістю електроенергії в Німеччині, а з транспортом. Іноді ми не можемо транспортувати її з півночі на південь, і тоді нам доводиться відключати відновлювані джерела енергії на півночі та нарощувати звичайні джерела енергії на півдні. Це коштує грошей, але ми можемо контролювати це в міру розширення мережі. І дивлячись у майбутнє: як оператори системи передачі, ми маємо можливість подати оскарження кожного разу, коли традиційна електростанція зупиняється. Потім ми вирішуємо ситуацію з точки зору стабільності системи. 

То ви будете накладати вето, якщо постачання не буде гарантовано? 

Ми без вагань відхилимо запит на закриття вугільної електростанції у 2030 році, якщо ми не можемо нести відповідальність за це рішення з міркувань безпеки системи. Так само, як ми наполегливо рекомендували продовжити роботу АЕС взимку 2022/2023 років. 

Комісія ЄС також розглядає можливість поділу німецької зони цін на електроенергію для збільшення динаміки. 

Я дуже обережний тут, також тому, що реалізація, безумовно, займе два-три роки, і не принесе насправді багато користі. Шведи також мають кілька зон цін на електроенергію, наприклад, через гідроенергію вони мають надзвичайно низькі ціни на електроенергію на півночі. 

Ось чому виробник акумуляторів Northvolt побудував великий завод на півночі Швеції. 

Так. Але ціна на півдні, яка більше відповідає рівням Центральної Європи, ще не означає, що мережі динамічно розширюються. Я переконаний ринковий економіст, але коли йдеться про це питання, то варто “залишити церкву в селі”. 

Ви не вірите, що існуючі компанії передислокуються туди, де електроенергія дешевша? 

Будь-хто, хто переїжджає на нове місце — будь то виробник чіпів Intel у Магдебурзі чи Northvolt із його німецькою фабрикою в Гайде — швидше за все, поїде туди, де частка екологічної електроенергії дуже висока. Але BASF не переїде з Людвігсгафена до Бремерхафена лише тому, що німецька зона цін на електроенергію розділена, це наївно. 

Як мережевий оператор, чи можете ви гарантувати таким компаніям, як Intel і Northvolt, що вони отримають стабільну та кліматично нейтральну електроенергію? 

Якщо Німеччина щось може, то це стабільність. Німеччина не має дешевої електроенергії. Але з точки зору часу простою ми маємо одну з найкращих енергетичних систем у світі, і це не зміниться в найближчі кілька років. А коли справа доходить до частки екологічно чистої електроенергії: минулого року ми мали 72 відсотки відновлюваних джерел енергії в нашій зоні мережі. І ми припускаємо, що частка буде зростати. 

В урядовій Стратегії щодо електростанцій йдеться не лише про тендери, а й про механізми створення потужностей з 2028 року. Як ви оцінюєте цю зміну стратегії? 

Я вже десять років кажу, що нам потрібен такий механізм пропускної спроможності. Помилка останніх двох урядів полягала в тому, що вони вірили, що ринок якимось чином збудує електростанції. Але за ці роки ми побачили, що ринок не вирішив проблеми. Чому ні? Тому що в сприйнятті інвесторів ринок електроенергії не є привабливим ринком, принаймні з традиційного боку. На ринку електроенергії відбувалося постійне втручання. Після того, як червоно-зелена коаліція відмовилася від атомної енергетики, операторів заохочували будувати електростанції, що працюють на вугіллі, а потім вони сказали: будь ласка, вимкніть їх знову. Подібна ситуація зараз і з газовими електростанціями, яким дозволять спалювати природний газ не довше 2045 року. Тому завжди було ясно, що ринок не буде будувати ці електростанції, якщо не буде надано відповідних стимулів. І тому я вважаю, що зараз узгоджено намір запровадити ринок потужності. Тепер це потрібно лише погодити з Комісією ЄС щодо закону про державну допомогу. 

Скільки часу займе подібний крок? 

Бельгії знадобилося трохи більше двох років, щоб узгодити свій ринок потужності. Я думаю, що це реально. 

У політиці все ще лунають голоси, які називають газові електростанції незамінним резервом. Ви боїтеся, що Стратегія щодо електростанцій знову може бути відкладена на потім? 

Я можу лише застерегти від цього. Чітке повідомлення таке: нам потрібні нові потужності для безпеки постачання та стабільності мережі. Це означає, що чим довше ця стратегія для електростанцій відкладається, тому що хтось з будь-якої причини протистоїть їй і хоче знову відкрити питання, тим пізніше настане поступова відмова від вугілля.