Джерело: IEA World Outlook 2023

Геополітика та енергетика були тісно взаємопов’язані протягом епохи викопного палива: імпортери стали залежними від експортерів щодо поставок, а експортери - від імпортерів у своїх доходах. Політичні та комерційні відносини між виробниками та споживачами то розросталися, то зменшувалися як спосіб управління цими залежностями, але ризики також були пом’якшені відкритими міжнародними енергетичними ринками, спочатку для нафти, а останнім часом і для природного газу.  

Добре функціонуючі ринки, поряд із системами безпеки, такими як резервні потужності ключових виробників, і скоординована МЕА система запасів нафти допомогли країнам впоратися зі змінами попиту та пропозиції: вони також забезпечили буфер проти збоїв, спричинених екстремальними погодними умовами чи геополітичними подіями. Торгівля надає доступ до великої зони балансування для управління змінами попиту чи пропозиції: це розуміння також стає все більш цінним для безпеки постачання електроенергії на взаємопов’язаних і багатих на відновлювані джерела ринках.  

Вторгнення Росії в Україну стало суворим випробуванням стійкості сучасної енергетичної системи до геополітичних потрясінь. Стрибки цін, що відбулися після скорочення постачання газу з Росії, безумовно, були дуже руйнівними, але спроба Росії використати постачання газу для політичного впливу провалилася. Росія втратила свого найбільшого клієнта, зруйнувала свою репутацію надійного експортера та створила стимули для споживачів розглядати альтернативи природному газу.  

Це відображено в наших прогнозах: глобальна енергетична криза спричинила значний перегляд у бік зниження попиту на природний газ у STEPS та експорту російського газу (розділ 1.10). Остання криза показала, як геополітичні події можуть вплинути на енергетичний сектор. Однак ці відносини працюють в обох напрямках: зміни на енергетичних ринках також можуть формувати геополітику. По мірі енергетичних переходів вони зміщують попит між видами палива та джерелами електроенергії таким чином, що врешті-решт послаблює контроль власників ресурсів викопного палива. Процес буде тривалим, і виробники викопного палива залишаються впливовими. Дійсно, частка Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК) у світовій пропозиції з часом зростає в нашому Net Zero Emmisions сценарії, паралельно із падінням попиту . Але, здійснюючи цей вплив, вони його зменшують: споживачі мають дедалі більший асортимент варіантів чистої енергії, які в результаті стають більш привабливими. 

Однак енергетичні переходи не означають зникнення геополітичних ризиків. Традиційні (вже існуючі та відомі) ризики навколо постачання викопного палива еволюціонують, а не зникають. Перехідний період може бути дестабілізуючим для нестабільних держав-виробників, які не в змозі диверсифікуватися і уникнути високої залежності від доходів від вуглеводнів. Тим часом у ланцюгах постачання чистої енергії виникають нові геополітичні ризики та залежності (Бордофф та О’Салліван, 2023). І як традиційні, так і нові ризики безпеки посилюються в більш фрагментованій міжнародній системі, що характеризується суперництвом і низьким рівнем співпраці. Світ не може собі дозволити таку напругу, якщо хоче встати на шлях обмеження глобального потепління до 1,5 °C.  

Як показало прискорення розгортання чистої енергії в останні роки, періоди збоїв і високі ціни на викопне паливо можуть надати додатковий імпульс переходам. Але цей спосіб змінити систему дуже дорогий. Останні дані від IEA State Energy Spending Tracker показують, що з 2020 року уряди виділили понад 1,3 трильйона доларів США на підтримку інвестицій у чисту енергію (IEA, 2023f). Проте з початку енергетичної кризи вони також виділили близько 900 мільярдів доларів США на короткострокові заходи щодо доступності для споживачів. У країнах з ринком, що формується, і в країнах, що розвиваються, уряди спрямовують більше на заходи щодо доступності для споживачів (140 мільярдів доларів США), ніж на підтримку інвестицій у чисту енергію (90 мільярдів доларів США). Перехід від кризи до кризи – це не спосіб керувати переходом до чистої енергії.  

Простір для включення геополітичних потрясінь у структуру нашого довгострокового прогнозу обмежений, оскільки їхні наслідки та тривалість за своєю природою непередбачувані. Тим не менш, базове очікування полягає в майбутній суміші суперництва та співпраці. Елементи геополітики проявляються в STEPS, особливо щодо позиції Росії в міжнародній торгівлі енергоносіями, але є надія, що співпраця в галузі чистої енергії може бути відгороджена від ширшої геополітичної напруженості, щоб забезпечити швидкий прогрес до глобального нуля викидів відповідно до сценарію NZE, який залежить від співпраці між країнами: без цього його цілі недосяжні. 

У наступному розділі досліджується, як може розвиватися енергетичний сектор у світі, де рівень довіри та співробітництва нижчий, ніж наші базові очікування. Зокрема, розглядається, як геополітична напруженість може вплинути на перспективи як розвитку чистої енергетики, так і енергетики на викопному паливі. 

1.9.1 Чиста енергія в світі з низьким рівнем довіри 

Можливості конкурентоспроможного виробництва енергії з низьким рівнем викидів набагато більше поширені в усьому світі, ніж у випадку з викопним паливом. Тому було б природньо припустити, що, як переважно внутрішні джерела, відновлювані джерела енергії розвиваються краще в більш фрагментованому міжнародному контексті, особливо в країнах, які покладаються на імпортне паливо. Енергетична криза 2022 року підтверджує це: впровадження відновлюваної енергетики та підвищення ефективності в Європейському Союзі покриває майже 20 млрд кубометрів, або 25% дефіциту поставок, який залишився внаслідок дій Росії.

Чиста енергія, вироблена всередині країни, безумовно, може стати надбанням у часи геополітичного стресу. Однак, хоча відновлювані ресурси поширені, це не стосується ланцюгів поставок чистої енергії, які залишаються сильно сконцентрованими. Аналіз МЕА енергетичних технологій на 2023 рік чітко показує, що на три найбільші країни-виробники припадає принаймні 70% виробничих потужностей для ключових технологій масового виробництва – вітряків, батарей, електролізерів, сонячних панелей і теплових насосів – з домінуванням Китаю в кожному (IEA, 2023g). Для критично важливих корисних копалин ресурси розкидані досить широко, але поточна діяльність з видобутку корисних копалин є висококонцентрованою, набагато більше, ніж у випадку постачання викопного палива (рис. 1.31). Китай вклав значні кошти в нафтопереробку та переробку нафтопродуктів і має дуже сильні позиції в обох сферах. 

Загалом інвестиції Китаю в ланцюги поставок для чистої енергії допомогли знизити витрати в усьому світі, що принесло численні переваги переходу на чисту енергію. Також слід розрізняти загрози енергетичній безпеці на ринках палива (які впливають на всіх споживачів, що використовують паливо) і загрози в ланцюгах поставок чистої енергії (які впливають лише на потік нових вироблених продуктів). Тим не менш, один із найяскравіших уроків з історії енергетичного сектору залишається в силі: сильна залежність від окремих країн, компаній чи торгових шляхів робить систему вразливою до несподіваних подій, будь вони пов’язані з вибором політики окремої країни, стихійними лихами, технічними збоями або рішеннями компаній. Ці ризики неминуче посилюються під час геополітичного стресу. Світ із низьким рівнем довіри може створити стимули більше покладатися на чисту енергію, вироблену всередині країни, але на практиці ці стимули можуть бути підірвані небажанням значною мірою покладатися на імпортні технології або перевагою тих технологій, які потребують найменшої кількості імпортованих елементів, чи тих, де ризики збоїв у ланцюзі поставок здаються найменшими. Поставки критично важливих корисних копалин можуть бути особливою точкою тиску, оскільки зараз існує відносно небагато буферів, щоб впоратися з перебоями або збоями, ринки слабкі та часто непрозорі, і останніми роками зросли обмеження на торгівлю. 

Незважаючи на високий ступінь концентрації в ланцюгах постачання чистої енергії, існують обґрунтовані причини для країн прагнути підвищити їх стійкість за допомогою промислової політики та підтримки більшої різноманітності джерел поставок. Ризик у світі з низьким рівнем довіри полягає в тому, що цей процес може перейти в набагато більш розширені бар'єри для торгівлі, оскільки країни віддають перевагу автономії над керованою залежністю, і таким чином додадуть витрати, складність і час процесу змін. Бар’єри для торгівлі такого роду також обмежили б можливості економічно ефективного розвитку нових ринків чистих технологій, які значною мірою залежать від вивчення технологій і співробітництва за межами національних кордонів.  

Без співпраці деяким країнам, особливо країнам з ринками, що розвиваються, важко отримати частку в новій економіці чистої енергії, а деяким ринкам чистих технологій, які необхідні для енергетичної системи з нульовими викидами, може знадобитися набагато більше часу, щоб набрати обертів, якщо взагалі вдасться злетіти.  

1.9.2 Викопне паливо у світі з низьким рівнем довіри  

Після вторгнення Росії в Україну напруга на Близькому Сході підкреслює потенційні ризики, з якими продовжує стикатися сфера поставок нафти та газу. Прогнози STEPS підкреслюють, що багато країн з ринком та економікою, що розвивається, особливо в Азії, спостерігають значне збільшення імпорту нафти та газу як за обсягом, так і за вартістю (Рисунок 1.32).  

Світ із низьким рівнем довіри створив би стимули для обмеження цих вразливостей на користь ресурсів, доступних усередині країни. Як зазначалося, це може створити певний потенціал для чистої енергії, із застереженнями. Але це також може утримати позиції вугілля на ринку. За наявності ресурсів країни-імпортери також можуть спробувати впоратися з уразливими сторонами, віддавши пріоритет внутрішньому видобутку нафти та газу, зокрема шляхом надання зеленого світла новим проектам. Хоча це потенційно може забезпечити певну підтримку на маржі, малоймовірно, що це швидко забезпечить додатковий видобуток (за винятком деяких розробок з коротким циклом, таких як сланцеві). Історично для звичайного проекту в середньому потрібно більше десяти років, щоб перейти від ліцензування до першого виробництва. Більше того, такий підхід пов’язаний із ризиком перетину глобальним виробництвом порогу 1,5 °C - закономірно, нові проекти стануть збитковими, якщо світ піде на шлях утримання глобального потепління нижче 1,5 °C.  

Прогноз щодо природного газу зіткнеться з додатковою невизначеністю у світі високої геополітичної напруги. Будується значна нова хвиля потужностей для експорту СПГ: до кінця 2030 року планується ввести в експлуатацію 250 млрд кубометрів потужностей на рік зі скраплення, що еквівалентно майже половині світових поставок СПГ у 2022 році. На Сполучені Штати та Катар припадає 60% додаткового обсягу СПГ, причому передбачуваним ринком буде Азія: одним Китаєм укладено контрактів на додаткові 85 мільярдів кубометрів газу з 2022 року.  

Останніми роками газові ринки стають все більш глибокими та ліквідними, що зміцнило довіру інвесторів і розширило можливості реагувати на поштовхи. Зміна цієї тенденції зменшить вибірковість і безпеку. На нафтових ринках також може спостерігатися подальше визначання торгівлі політичними міркуваннями та відносинами, оскільки виробники намагаються прив’язати споживачів, а покупці прагнуть більшої безпеки. Це вплине на ефективність і може заблокувати використання викопного палива та пов’язані з цим викиди CO2. 

1.9.3 Ризики появи нових ліній розмежування  

Існують серйозні небезпеки для енергетичних перспектив у більш фрагментованому та розділеному світі. Такий світ швидко може зменшити здатність країни боротися зі зміною клімату, забезпечувати енергетичну безпеку та реагувати на багато інших проблем, пов’язаних з енергетикою. Особливий ризик виникає в тому, що лінії поділу, які залишають у невигідному стані країни з ринками, що розвиваються, можуть укорінитися, обмежуючи їх здатність отримати доступ до фінансування та брати участь у глобальних ланцюгах поставок. Конкуренція за забезпеченість корисними копалинами може йти врозріз із прагненням підвищити стандарти та призвести до більшого мовчазного прийняття поганої трудової практики та експлуатаційної політики отримання ресурсів, які призвели до зубожіння країн у минулому.  

Без міжнародного співробітництва шанси обмежити глобальне потепління до 1,5 °C відступають за горизонт і зникають з поля зору. Світ повинен прийняти систему торгівлі, засновану на правилах, якщо є бажання досягти успіху в енергетичних переходах. Неможливо буде розширити чисту енергетику відповідно до сценарію NZE, якщо країна віддасть пріоритет самозабезпеченню над інтеграцією та торгівлею. Також неможливо запобігти тому, що майбутній шлях виглядатиме дедалі вибоїстішим і небезпечнішим з точки зору енергетичної безпеки, якщо країна почне втрачати переваги взаємопов’язаних ринків як способу впоратися зі змінами в попиті та пропозиції і подолати несподівані потрясіння. За цих умов погіршення клімату може саме по собі стати більшою загрозою в найближчі десятиліття, посилюючи будь-які розриви в міжнародному процесі. Усе це вказує на життєву важливість подвоєння співпраці, а не відступу від неї.