Фатіх Біроль очолює Міжнародне енергетичне агентство. В інтерв’ю він поділився ідеями подолання енергетичної кризи, які сподобаються далеко не всім німцям.
Принцип «бери або плати» в довгострокових контрактах на поставку може прив’язати німецькі компанії до Росії на роки: якщо країна не купує певну кількість, їй все одно доведеться платити. Які є шляхи розв’язання цієї дилеми?
Хімічна компанія BASF – один з найбільших споживачів енергії в Німеччині. Генеральний директор Мартін Брудермюллер вважає безвідповідальним бойкот імпорту російського природного газу. Багато німців недооцінюють ризики.
Міністр економіки Роберт Габек допускає застосування ядерних технологій і одразу заперечує свої слова. Дискусія про ядерну енергетику пожвавилася під тиском кліматичної кризи. Останнє слово ще не сказано.
Німецькі політики домовляються з Катаром, щоб замінити російські поставки газу. Але в короткостроковій перспективі можливості цієї заміни обмежені. До того ж, виникає питання моралі.
Уряд Японії намагається знайти баланс між стабільністю енергопостачання та захистом клімату, але перевагу надає першому. Реагуючи на кліматичні зміни, Японія взяла на себе зобов’язання значно скоротити викиди вуглекислого газу – її позицію зафіксовано у численних міжнародних договорах. Зараз країна мусить швидко декарбонізувати виробництво енергії.
Коли на початку року Комісія ЄС запропонувала класифікувати газові електростанції як кліматично стійкі за певних умов, у Німеччині спалахнули гострі дебати. Світлофорна коаліція покладається на газову енергетику в переході до використання відновлюваних джерел енергії.