Рівень заповнення німецьких сховищ природного газу впав майже до 40 відсотків

Time to read
less than
1 minute
Read so far

Рівень заповнення німецьких сховищ природного газу впав майже до 40 відсотків

Wed, 01/26/2022 - 11:37
Posted in:
0 comments

Джерело: FAZ

Керівник RWE попереджає: у разі збою Німеччина зможе обійтися без поставок російського газу лише на дуже короткий час. Як сильно мусить турбуватися Європа про поставки природного газу?

Сховища природного газу в Європі спустошуються. У Німеччині рівень наповнення все ще становить трохи більше 40 відсотків, але це значно нижче, ніж зазвичай в цю пору року. Скільки це триватиме, залежить від подальших погодних умов та поставок. Проте конфлікт на кордоні України та низькі поставки викликають питання, чи не занадто залежить Німеччина від російського природного газу: енергосистема навряд чи готова до можливої втрати основного постачальника. 

Цим також стурбований Маркус Креббер, генеральний директор енергопостачальної компанії RWE. Він виступає за створення державного запасу газу як засобу забезпечення міцнішої позиції Німеччини. «Справа може дійти до створення державних запасів, як у випадку з нафтою», — сказав Креббер в інтерв’ю F.A.Z. Іншим сприятливим чинником може стати юридична вимога, яка вже інтегрована у статути інших країн, що «постачальники повинні виконувати певну частину своїх зобов’язань за рахунок довгострокових контрактів на закупівлю або зберігання газу». У разі подальшого загострення конфлікту навколо України, безперечно, очікується підвищення цін. За словами Креббера, у разі повного припинення російських поставок Німеччина не зможе довго протриматися. Кілька тижнів - максимум».

Залежні від газу

Два тижні тому сховища природного газу в Європі були заповнені приблизно наполовину. З тих пір запаси зменшилися. 23 січня сховища в Німеччині були заповнені на 41 відсоток. У попередні роки в цей день рівень досягав 51 відсотка, 89 відсотків і 66 відсотків. Схожа ситуація спостерігається і в Європі: в ЄС наповненість сховищ на 23 січня становила 42 відсотки. У попередні роки – 57 відсотків, 76 відсотків і 57 відсотків.

Керівник RWE наголосив, що стабільність німецького енергопостачання після відмови від ядерної енергетики та вугілля залежить від природного газу: якщо вітер і сонце не забезпечать достатньо електроенергії, «ми не матимемо іншого джерела енергії, окрім газу, протягом кількох років». Саме тому Німеччині необхідно розширити систему постачання газу та покращити доступ до скрапленого природного газу (СПГ) через власні пункти імпорту. «Ми залежимо від терміналів у Бельгії, Голландії та Польщі, але наших потужностей недостатньо». Потрібна політична підтримка, оскільки в майбутньому також знадобляться термінали для імпорту зеленої енергії, наприклад водню або аміаку. Німеччина залишається країною-імпортером енергоносіїв, і їй знадобиться власна імпортна інфраструктура.

Половина німецьких домогосподарств опалюється природним газом. Багато промислових компаній також залежать від природного газу. Збій поставок мав би тут наслідки. Європейська комісія повним ходом готується до надзвичайних ситуацій вже кілька місяців. На енергетичній раді ЄС-США на початку лютого комісар з енергетики Кадрі Сімсон та представник ЄС із зовнішньої політики Жозеп Боррелль мають обговорити з американцями усунення можливих ризиків шляхом постачання рідкого газу із США та інших країн. 40 відсотків газу ЄС отримує з Росії.

Тим не менш, наразі ніхто в комісії не очікує, що Росія може повністю припинити постачання газу до ЄС – навіть якщо деякі комісари зі Східної Європи ставляться до ситуації більш скептично, ніж інші, як кажуть у Брюсселі. Зрештою, президент Росії Володимир Путін радше відмовиться від такого кроку, оскільки він неминуче означав би кінець «Північного потоку-2».

Проте Європа вже не раз мала змогу відчути, що Росія готова скоротити поставки газу до ЄС, щоб наголосити на своїх цілях. Нинішня ситуація викликає дежавю: конфлікти між Росією та Україною неодноразово загрожували поставкам газу до ЄС. Вже взимку 2009 року перерва у поставках російського газу в Україну також призвела до проблем в ЄС. Тоді люди мерзли у своїх домівках.

Пізніше, у вересні 2014 року, зіткнувшись із військовим втручанням Росії на Донбас, Україна почала імпортувати велику кількість газу із сусідньої з ЄС країни Словаччини, використовуючи механізм зворотного потоку. Це дратувало Москву. Незадовго до цього, у червні, керівник «Газпрому» Олексій Міллер погрожував, що настане момент, коли поставки газу до станцій, де буде реєструватися розворот газового потоку, доведеться скоротити – «з усіма наслідками для європейських компаній».

З вересня 2014 року по березень 2015 року російська державна енергетична компанія «Газпром» скоротила загальні обсяги поставок до Європи, щоб припинити поставки газу в Україну через Словаччину. Пізніше утриманий обсяг був оцінений у 16-17 мільярдів кубометрів.

Мільйонний штраф для Газпрому

Але оскільки європейські газосховища на той час були добре заповнені, загрози не виникло, на відміну від цієї зими; також зберігався зворотний потік в бік України. Лише після того, як на початку березня 2015 року тодішній прем’єр-міністр Італії Маттео Ренці та тодішній керівник енергетичної компанії Wintershall Райнер Зеле приїхали до Москви на переговори, Газпром знову повністю виконав замовлення своїх європейських клієнтів. Упущену вигоду компанії оцінили в п’ять з половиною мільярдів доларів; компанія також сплатила до 400 мільйонів доларів штрафів у вигляді знижок.

Тоді політики знову і знову наголошували, що ніколи більше не можна допускати, щоб ЄС загрожувало зменшення поставок взимку. Після кожної з цих криз надходила вимога, особливо зі Східної Європи, щоб ЄС приділяв більше уваги стабільності поставок – не в останню чергу виникало питання про те, чи потрібні ЄС стратегічні запаси, як у випадку з нафтою.

У 2009 році країни Східної Європи наполягали на посиленні державного контролю над газосховищами, але не змогли відстояти свою позицію проти Німеччини та інших держав, які не бажали масштабного втручання у ринок. Однак тоді ЄС створив умови для забезпечення газом своїх східноєвропейських країн-членів та самої України. Наслідком чергової кризи стала угода ЄС про Енергетичний союз у 2015 році. Роком раніше створення цього союзу запропонував тодішній прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск.

Ключовою умовою було те, що ЄС об’єднається для закупівлі газу з метою зміцнення своєї позиції. Знову виник опір такому втручанню в ринок з боку Німеччини, так що зрештою ЄС погодився увести співпрацю на суто добровільних засадах – і навіть таку стратегію слід використовувати лише в надзвичайних ситуаціях. Після цього вона так і не була задіяна. ЄС також підтримує будівництво терміналів для СПГ, наприклад у Свінемюнде (Польща), у рамках Енергетичного союзу.

Потім фокус уваги Комісії ЄС під керівництвом Урсули фон дер Ляйн  повернувся до кліматичної політики. У цьому контексті стабільність є лише «побічним ефектом» політики, спрямованої на розширення використання джерел відновлюваної енергії. Насправді, вся Комісія займає таку позицію у світлі останніх подій. Однак, починаючи з осені, криза цін на енергоносії все більше зосередилася на надійності поставок. Цього разу однією з рушійних сил стала Іспанія, яка зазнала особливого удару і була підтримана Францією. Тому в грудні Європейська комісія представила нову пропозицію щодо сприяння спільній закупівлі газу кількома державами-членами для створення стратегічних запасів.